[ Список тем | Создать тему ]
[ 0‒19 | 20‒24 | 25‒44 | 45‒64 ] [ Все сообщения ]
| G[H]usele_БПА | Re: [44] | [Ответить] |
| > > > все
> эти троллейбусы передали пострадавшему от войны с НАТО > > Белграду? До чого тут НАТО? І взагалі останні робочі > афінські ЗиУ пішли до Грузії. Більшість з них навіть > залишалася у колишньому забарвленні - оранжевому. Було це > якраз перед Олімпіадою. Странно. Точно помню встречал и даже качал фотки ЗиУ-9 в Белграде, которые были названы "как бывшие афинские". Вот только не помню откуда качал, но там много было белградских троллейбусов - ЗиУ-9, тролз и даже новых АКСМ! У этих ЗиУ-9 ещё были интересные двери - стеклянные окошка были и внизу, там где в обычных, что у нас просто углубление в виде верхнего окошка. (короче, чтоб было понятнее - как передние двери у стандартных ЗиУ-9):-) Хотя может я и что-то путаю, нащёт того что афинские троллейбусы попали в Белград. | ||
| G[H]usele_БПА | Re: | [Ответить] |
| Всё-таки я нашёл тот сайт, где я встречал инфу о афинских троллейбусах! Вот ссылка http://photo.tramvaj.ru/belgradtb.htm
На сайте у Оландера конечно же! Кстати, буду ваши фото афинских ЗиУ-9 ждать, так как эти тралы оочень нравятся!:-)) | ||
| Kostas | Re: [46] | [Ответить] |
| > Всё-таки я нашёл тот сайт, где я встречал инфу о афинских
> троллейбусах! Вот ссылка > http://photo.tramvaj.ru/belgradtb.htm > На сайте у Оландера конечно же! > Кстати, буду ваши фото афинских ЗиУ-9 ждать, так как эти > тралы оочень нравятся!:-)) Правильно. У Белград вони передавалися раніше. Я кажу, що ті останні, що працювали 2003-2004 рр., пішли до Тбілісі (і де вони тепер?) А я досі, коли приїжджаю у якісь міста з тролейбусами ЗиУ, не можу звикнути до "нашого" розташування сидінь. Так звик до афінської схеми. Тому мав велике здивування, коли побачив такий тролейбус у Житомирі! | ||
| G[H]usele_БПА | Re: ЗиУ-9 В Европе | [Ответить] |
| Будапешт, Белград, Афины, София....
Kostas, а в каких ещё городах Европы были и есть троллейбусы ЗиУ-9? | ||
| Kostas | Re: ЗиУ-9 В Европе | [Ответить] |
| Питання не зовсім до мене. Можу тільки казати за ті міста, де їх особисто бачив: Дебрецен, Сегед, Гдиня, Люблін. | ||
| НННаблюдательный | Re: [40] | [Ответить] |
| > Интересно, а в Афинах есть ещё советские ЗиУ-9? Или Афины
> все эти троллейбусы передали пострадавшему от войны с НАТО > Белграду? От "войны с НАТО" белградский ПС не пострадал.ЗиУ из Афин переданы намного позже,просто оттого,что Афины купили новые машины и полностью заменили свой ПС,а в Белграде пошли списания по возрасту ЗиУ и были планы открыть новый м-т.Передачи в Грузию были ДО,а не ПОСЛЕ белградских.Отданные в Белград машины были последними афинскими ЗиУ | ||
| Kostas | Re: [50] | [Ответить] |
| > > Интересно, а в Афинах есть ещё советские ЗиУ-9? Или Афины
> > все эти троллейбусы передали пострадавшему от войны с > НАТО > > Белграду? > От "войны с НАТО" белградский ПС не пострадал.ЗиУ из Афин > переданы намного позже,просто оттого,что Афины купили новые > машины и полностью заменили свой ПС,а в Белграде пошли > списания по возрасту ЗиУ и были планы открыть новый > м-т.Передачи в Грузию были ДО,а не ПОСЛЕ > белградских.Отданные в Белград машины были последними > афинскими ЗиУ ОК, приймається. Я писав те, що мені казали місцеві любителі та водії. Ще раз переконуюся, що вони таки на автобусах розуміються краще, а з тролейбусами у них не дуже. | ||
| G[H]usele_БПА | Re: ЗиУ-9 В Европе [49] | [Ответить] |
| > Питання не зовсім до мене. Можу тільки казати за ті міста,
> де їх особисто бачив: Дебрецен, Сегед, Гдиня, Люблін. А вы фотали троллейбусы в этих городах? И есть ли эти фотки в нете? | ||
| Kostas | Re: ЗиУ-9 В Европе [52] | [Ответить] |
| > > Питання не зовсім до мене. Можу тільки казати за ті
> міста, > > де їх особисто бачив: Дебрецен, Сегед, Гдиня, Люблін. > А вы фотали троллейбусы в этих городах? И есть ли эти фотки > в нете? Тільки в угорських. В неті цих моїх фоток поки немає. У польських був відносно давно, і на коротко. Але поїздити встиг. Зате у моїй директорії є буквально кілька афінських: http://urbantransport.kiev.ua/dir/athina/ Треба дивитися ті, що на 50** З іншими номерами - те, що їх замінило. | ||
| Тимофей | Re: ЗиУ-9 В Европе [52] | [Ответить] |
| В Польщі ЗіУ давно немає))) І здається, було їх всього декілька штук, що на пальцях порахувати можна)) | ||
| Сергій_П | Re: ЗиУ-9 В Европе [54] | [Ответить] |
| > В Польщі ЗіУ давно немає))) І здається, було їх всього
> декілька штук, що на пальцях порахувати можна)) Не скажи! Були й в Тихому (25 років, система починала з ЗіУ-9, останній рейс 2007-12-20), Слупску (10 ЗіУ-9), Варшаві. | ||
| Тимофей | Re: ЗиУ-9 В Европе [54] | [Ответить] |
| В Варшаві так. Але нема вже давно тої Варшави, і Слупска нема))
І власне, не в Тихому, а в Тихах;) такого не пам*ятаю. Жодного ЗіУ. Може, трупи валялися? Я у депо не був. | ||
| Kostas | Re: ЗиУ-9 В Европе [54] | [Ответить] |
| > В Польщі ЗіУ давно немає))) І здається, було їх всього
> декілька штук, що на пальцях порахувати можна)) У Любліні аж ніяк не кілька штук. Я у 1994 році, здається тільки ЗиУ і бачив. У Гдині теж не "декілька". | ||
| Nick | Re: ЗиУ-9 В Европе [54] | [Ответить] |
| > В Польщі ЗіУ давно немає))) І здається, було їх всього
> декілька штук, що на пальцях порахувати можна)) Та невже? І скільки? | ||
| Женя | Re: Латинская Европа-2: Porte Versailles T2&TMS [15] | [Ответить] |
| > Как ни прискорбно, но все-таки не будет соединения между
> продолжением Т2 и TMS вдоль бульвара Victor. > http://www.parisceinture.com/T2isseenmaispasParisien.html > Кто знает французский, может найдет причины этого или > опровергнет, но, по-моему, схемки ясно говорят сами за > себя. Ух ты! Пан Сергiй_П - и по-русски! 8-0 :-D | ||
| Kostas | Re: Італія-2008 [37] | [Ответить] |
| Друга частина.
І знову Генуя. На цей раз часу дуже обмаль, але мета одна – тролейбуси. З третього разу таки пощастило, хоча їздять вони не дуже часто, а якщо точніше, то просто трошки неритмічно. Фотографувати трохи незручно також через те, що багато вулиць стали односторонніми, але дроти залишися по обидва боки (прямо як у нас!). Тролейбусом проїхатися не вдалося, але я таки пройшов пішки по частині його траси між вокзалами, у тому числі й через один з транспортно-пішохідних тунелів. Був трохи здивований наявністю пішохідного переходу прямо посеред тунелю! Виявляється, там по один бік „вулиці” вихід з ліфта (той, який частина транспортної системи), а по інший – просто такий собі коридор до якоїсь вулиці вже в місті. На жаль, не мав часу дослідити такий цікавий феномен. Подібні тролейбуси я в Італії вже бачив з написом Bredabus, а на цих написано Ansaldo. Отже, тролейбус № 30 курсує за маршрутом Via di Francia WTC – Foce (Via Rimassa), але де саме розташовані обидві кінцеві, я так і не побачив – поїзди до наступного запланованого міста їздять лише кілька разів на день. Тож треба було поспішати. Цікава подорож вздовж лігурійського узбережжя (на теренах Генуї потяг зупинявся ще у чотирьох місцях!) завершилася у ще одному тролейбусному місті з цікавою назвою Ла Спеціа. Не знаю, скільки тут було маршрутів (традиційно зустрічалися зовні у доброму стані, але вочевидь невикористовувані тролейбусні лінії), але зараз працює один, але працює дуже чітко, проходячи від однієї з околиць Pegazzano через центр, а далі на останньому перегоні лінія роздвоюється – один рейс виконується до Bragarina, а один – до Park Palaspezia, що забезпечує 10-хвилинний інтервал на основній лінії, і, відповідно, 20-хвилинний на тому самому останньому перегоні. У неділю працює тільки лінія Bragarina – Pegazzano з 30-хвилинним інтервалом. Тролейбуси працюють до 21-00. У центрі на кількох вулицях рух тролейбусів односторонній. Щодо типу, здається це той самий Ansaldo (чи все-таки Bredabus?), хоча фари трошки інші. І взагалі у мене склалося враження, що у кожному місті є якісь свої особливі модифікації, що відрізняються Ну і в цьому місті немає проїзного на один день – є тільки на три години, хоча вам про це у кіоску можуть і не сказати (це я вже побачив потім на сайті atclaspezia). Крім того, є квитки на 8 та 16 поїздок, що, мабуть, для звичайних любителів транспорту, котрі приїхали на день, нецікаво. Разовий квиток чинний 60 хвилин та коштує 90 євроцентів. Я обійшовся двома такими. По дорозі назад на станції автомат з продажу квитків вперто нав'язував мені пересадку у Пармі на Інтерсіті, що коштував вдвічі дорожче, а з огляду на відсутність проміжних зупинок між Пармою та Моденою як для регіональних, так і для Інтерсіті, жодного виграшу у часі не давав, окрім того, що відходив та прибував на 10 хвилин раніше. Тому я вирішив взяти квиток до Парми, з тим, щоб там уже докупити звичайний. Потяг з Ла Спеції прибував лише на 5 хвилин пізніше від попереднього потягу на Модену. Але він трошки запізнився, та ще й був на тій самій платформі, тож я вирішив не втрачати нагоду приїхати майже на годину раніше, і вперше в Італії проїхав залізницею без квитка. Але відразу після такої поїздки фортуна втекла від мене, наче косуля від гепарда, і доганяти її довелося аж два дні. Зрозуміло, що день 4 травня (неділя!) так чи інакше накладав певні обмеження на транспортне фотографування, тому я вирішив не відкладати візит у Ріміні на останній день, і відвідати це місто у вихідний, скоротивши таким чином візит у Болонью і скасувавши візит до Падови. Прямий регіональний потяг домчав мене з Модени досить швидко. Більше того, якось так різко потеплішало, і можна було спробувати з тролейбуса прямо заскочити у море. Тепло вигнало до моря не лише мене, а й купу іншого народу, тож вперше я побачив, що не всім пасажирам дісталися сидячі місця у потязі! Думалося, що якраз у курортному місті міжміська лінія № 11 Rimini – Riccione мала б працювати й у неділю. Але вище я зазначав, що фортуна вже втекла... Автобус № 11, який повертав до моря, недвозначно „натякнув”, що тролейбуси сьогодні відпочивають. Інформаційний пункт, де консультують про маршрути та продають квитки, був поруч. І хоча я знав, що розмова майже напевно виявиться безрезультатною, вирішив ризикнути. Тітонька з невеликим словниковим запасом англійської мови вислухала мене уважно, порадила сідати на автобус і не ставити дурних питань (це я так зрозумів з контексту). На цьому запас її англійської лексики вичерпався, але я вже міг і сам щось скомпонувати італійською. У результаті після довгої наради з дядьком, що сидів поруч і теж продавав квитки, я одержав відповідь у вельми короткій і грубуватій формі: “Filobus finita! Morte!” (думаю, переклад непотрібен). Але щось підказувало мені, що робити коротке резюме на кшталт „Ще одним італійським тролейбусним містом стало менше” було зарано. І дійсно, після невеликої прогулянки містом, натрапив на кінцевий пункт цілої купи автобусів, де диспетчер розповів мені, у цьому річ. Правда, я майже десять хвилин пояснював (мабуть, вийшло так довго, бо довелося це робити італійською), чому мене це цікавить, навіть показував на фотоапараті фотки тролейбусів з інших міст. Виявляється, тролейбуси тимчасово не курсують ще з початку квітня, оскільки виникла якась проблема у контактній мережі. Спочатку він сказав „технічна проблема” (цей термін я потім чув ще неодноразово як вельми зручне пояснення будь-якого прояву транспортної неорганізованості), але потім, коли я заходився уточнювати, одержав конкретнішу відповідь. Може, на момент написання цих рядків рух вже поновився, але я так зрозумів, що до липня навряд чи там щось рогате їздитиме. Між тим, десь зникло сонце, стало трошки прохолодніше, і довелося море відкласти на невизначене потім (звичайно, ганьба для людини, закоханої у море, і яка фактично виросла на морі, але чомусь дуже хотілося побачити тролейбуси Болоньї). Як і з Генуєю, попередній візит у Болонью у серпні 2006 року у тролейбусному плані був безрезультатним. На цей раз історія повторилася, але з причини того, що це був недільний день. Пам'ятки Болоньї – це тема для окремого нарису, і, мабуть, не на цьому форумі й не зараз, а поки я сів на прямий потяг до Трієста (доволі рідкісне явище, як правило треба пересідати у Венеції, яка Местре). Так сталося, що я Болонью проїжджав за цю поїздку щонайменше тричі, і маю таке питання: що це будується? (фото з вікна Євростару, швидкість хоч і не 250 км/год, але десь близько того, тому якість відповідна). Мені чомусь здавалося, що це трамвай. Але ніде не чув про будівництво трамваю у Болоньї. Хоча це фото десь з відносно далекої околиці. У Трієст прибув традиційно пізно, по дорозі до готелю перейшов через трамвайні колії. Трошки насторожуюче вони виглядали – трошки заіржавілі і начебто їх подекуди заливали цементом. Про себе подумав, якщо тут щось їздить, такого бути не повинно. Але відганяю тривожні думки – може, тут теж у неділю трамваї не працюють. У готелі перепитав про трамвай, сказали: так, є, кожні 15-20 хвилин, якраз відправляється неподалік. На карті міста трамвай (Piazza Oberdan – Villa Opicina) позначений як одна з туристичних цікавинок. Але вже зранку, ідучи у напрямку тої самої Piazza Oberdan, побачив автобус № 2/ з кінцевими, аналогічними трамвайним. А трамвайна лінія таки була трошки заіржавілою, тобто вночі мені це не привиділося. Трамвай не працює вже відносно давно – з жовтня минулого року, коли запрацює – невідомо. Причина: технічні проблеми (ну що ще може бути в Італії?) з колією. Ну що ж, часу на це місто з огляду на його віддаленість від решти маршруту у мене однак було небагато, тому витратив я його на прогулянку. Маю сказати, що Трієст, хоч і знаходиться, в Італії, на італійське місто схожий мало, що й не дивно з огляду на його історію. Типове Австро-угорське місто з цікавою архітектурою, гарною набережною, і з деякими руїнами римських часів. Хоча по трамвайній лінії не ходив але трамвай мені все-таки зустрівся. Це сфоткано на задвірках колишньої залізничної станції, що використовувалася ще імператорською родиною для поїздок. А так – все автобуси, є досить гарні, як цей Citaro (і чому деякі вважають, що ЛАЗ скопіював цей автобус?). А далі була ще одна відносно довга поїздка, на цей раз з пересадкою у Венеції-Местре, до Флоренції. Давно вже там не був, просто хотілося погуляти одним з найулюбленіших міст, хоча й трошки туристично затасканих. Після цього ще одним Євростаром до Рима, де пробув аж 40 хвилин. Якби не 15-хвилинний перехід між 1-ю та 28-ю коліями (там не менше кілометра!), то міг взагалі Рим проїхати транзитом, а так довелося чекати наступного поїзда, тому як не лише випив кави, а й сфотографував такий майже трамвай (тут колія теж 915 мм). Його вагоноводу щось не сподобалося, а може він хотів попросити у мене фото. Але на питання, чи я розумію італійську, я вирішив відповісти майже правдиво: „Ні”. Більше питань до мене не було, він тільки незадоволено махнув рукою. Відносно невеликий переїзд до римського порту Чівітавеккіа (звідти почалася сардинська частина подорожі) регіональним двоповерховим потягом, який подекуди розвивав швидкість під 150 км/год. Тим потягом їздить купа наших співвітчизників, майже всі виходять десь за 30-40 хвилин після останньої римської станції (здається, називається їхня станції Cerveteri-Ladispoli), далі потяг іде напівпорожнім. До відправки корабля залишалося ще кілька годин, але вже сутеніло, та й сам порт виявився трохи далі, ніж я думав. Людей не було взагалі і мені подумалося, що може, й корабель скасують через „технічні причини”. Тому я подумки планував, куди їхатиму далі (так вже було трошки пізненько – десь 21:00), якщо з Сардинією не складеться. У напівпорожньому залі (так і не зрозумів, чи то термінал, чи то просто велике маловикористовуване приміщення) мені підказали, що пішки йти не варто, ось-ось має бути „пульман” (так у Латинській Європі називають м'який автобус). Пульман прийшов з майже 20-хвилинним запізненням, й було в ньому аж три пасажири. Їхали ми відносно довго як для такої дистанції (насправді десь 6 хвилин), але все якось кружляли через малозрозумілі клумби й штучно створені роздільні смуги на загалом широкому плацу, тож я собі уявив, що враховуючи ас чекання пульмана, пішки я би дійшов трошки швидше. У вікно побачив ватиканський потяг (оце-таки екзотика!) – такий майже старовинний, гарненький, зі шторками. На жаль, було дуже темно, щоб фоткати з вікна. Цікаво, ватиканці їздять тільки за маршрутом Vaticano – Civitavecchia, чи там є ще якісь маршрути? Між тим корабель не скасували, я взяв квиток, і вже за 15 хвилин намагався відкрити каюту карткою. Ясна річ, картка працювати відмовлялася. Пішов на рецепцію, де англійською розмовляти теж не вміють, але якось проблему вирішили. Нова картка вже працювала. Але щойно я повернувся після огляду корабля, як двері відчинятися знову не захотіли. Повторна розмова у рецепції (як виявилося, картка вирішила, що я вже зробив check-out, тобто у каюту можна зайти тільки один раз!), третя картка. Більше я не експериментував, і просидів до кінця поїздки у каюті. Насправді, я просто спав, адже вже було 22:00, а корабель прибував о 5:30. І ось вона – з дитинства в чомусь омріяна Сардинія. Прибув я у порт Ольвія, який у транспортному плані не є цікавим. На все Сардинію маю лише два дні, тут два міста з електротранспортом, поїзди курсують не дуже часто. Більше того, щоб дістатися Кальярі, маю зробити пересадку, на яку виділено лише 5 хвилин. Як не дивно, тут все синхронізовано. Видно, десь саме тут фортуна прискакала назад. Хоча поїздами я їздити там не збирався, хотів узяти машину, але у Києві вже прямо перед виходом в аеропорт перевірив кишені, виклав усе зайве, у тому числі й права на водіння. Отже, з певними обмеженнями у часі й з прив'язкою до графіків поїздів став пересуватися цим островом. Але відчуття, що я на острові, не було – занадто він вже великий. Зате краєвиди дуже гарні. Тема трамвайного Кальярі розкрита у відповідних галереях на сайті. Тролейбуси в роботі, з'являться десь скоро після завершення цих нотаток. Тролейбусний тип тільки один – Socimi. Наступним, і фактично останнім новим для мене стало ще одне невелике місто Сардинії – Сассарі. Трамвай тут з'явився 2006 року, і багато в чому є подібним до Кальярі. Щоправда, рухомий склад тут більш традиційний для Італії – AnsaldoBreda. Мені здалося, що ці вагони всередині трошки зручніші за афінські. Можу стверджувати, що мені вдалося перефотографувати весь інвентарний парк трамваїв цього міста без відвідання депо. Парк складається аж з трьох вагонів, адже більше і не потрібно за регулярного випуску на лінію двох вагонів на єдиному маршруті Stazione – Emiciclo Garibaldi. У якийсь момент я хотів уже обурюватися, що розклад не дотримується, оскільки за графіком обидва вагони працюють весь час – з 6:45 до 20:45 (або плюс 15 хвилин з іншої кінцевої) з постійним інтервалом 15 хвилин. А тут близько 16:00 на лінії залишився один вагон, але потім другий вагон з'явився, з чого я зробив висновок, що його попередник просто мусив піти у депо через „технічні проблеми”. Всього на трамвайному маршруті 7 зупинок. Лінія побудована одноколійною з одним роз'їздом, а трамваї курсують напівпорожніми. До речі, тут часто народ сідає у перший-ліпший трамвай, і обертається через кінцеву, тож на кінцевих вагони весь час хоч трошки, але заповнені. Тому зробити фото порожнього салону майже нереально. І взагалі мені цей трамвай нагадав тролейбус у Ландскруні (Швеція), тобто штука гарна, але чи потрібна? Хоча мені тут дуже сподобалося – і місто гарненьке, і трамваї. І, на відміну від Кальярі, тут легко пройтися вздовж лінії, що я і зробив. Тож для мене Сассарі стало другим містом після Молочного, де я пройшов всі 100% лінії пішки (у Конотопі я не дійшов до кінцевої Мотордеталь якихось 100 м, тому не можу враховувати). Оператором трамвайної лінії тут теж є Ferrovie della Sardegna (FdS). Квиток коштує 0,8 євро – найдешевший з-поміж усіх відвіданих мною міст. Ясна річ, у неділю трамваї не працюють. Закінчення буде... | ||
| Тимофей | Re: Італія-2008 [37] | [Ответить] |
| Будівництво у Болоньї - це, гадаю, будівництво "метро", мабуть насправді це буде трамвай.
Там був проект чогось такого декілька років тому, але не здається мені фантастичним, що вже почали будувати. Подробиць не знаю, треба шукати:) | ||
| Kostas | Re: Італія-2008 [37] | [Ответить] |
| Розповідь про кінцеву частину моєї подорожі. На цей раз майже без фото транспорту, але вирішив уже дописати, щоб нехай хоч щось з розпочатого мною мало закінчений вигляд.
Далі було повернення до Ольбії, і на цей раз переїзд „пульманом” з вокзалу до порту. Виявляється, наявність залізничного квитка звільняє від оплати за проїзд в автобусі. Корабель на диво був заповнений, принаймні у нашій каюті було зайнято всі 4 місця. У Чівітавеккії свій „пульман” швидко довіз аж до самої станції, де майже зразу відходив двоповерховий регіональний потяг, яким я повернувся до Риму. Так виходило, що я мав кілька вільних годин, і вже подумував, як їх використати. Але розклад рейсів показував, що з урахуванням ненадійності залізниці, краще було прибути в Анкону за три години до відправлення корабля на Грецію, аніж робити це за 22 хвилини. Тому на Рим я мав уже максимум півтори години. А далі почалися дивні речі. Система вперто відмовлялася мені продавати квиток на планований мною потяг. Таке побачив уперше. Підійшов до іншого автомату – той самий ефект. Перший клас взагалі був „неактивним”. Спробував пошукати каси з касирами – таких не виявилося! Були тільки сервісні центри зі страшенними чергами. Тому я вирішив поїхати з пересадкою. Що поробиш – єдино можливий непрямий шлях пролягав через... Болонью. Правда, це коштувало майже вдвічі більше (очевидно, всі Євростар поїзди Рим – Мілан апріорі ледь не вдвічі дорожчі за інші), але принаймні квиток я придбав без проблем, і потяг відправлявся буквально за 5 хвилин. Часу у Болоньї було обмаль – лише близько трьох годин, до наступного Євростару, який вже мав мене довезти до Анкони, прибуваючи з майже годинним запасом. Чекати тролейбус у Болоньї в районі вокзалу можна довго, тому я зразу попрямував у центр, де курсують вже згадувані мною маршрути № 13 та 19, інтервал на яких більш-менш прийнятний як для швидкої фотосесії. Насторожили деякі оголошення, які сповіщали, що після 11:50 (а це трошки більше, ніж за годину) транспортне сполучення „не гарантується”. Я так зрозумів, що мова йшла про якийсь загальний страйк. Тому за цей короткий проміжок встиг сфотографувати тільки кілька тролейбусів у не найкращих місцях, але вже як є. Оскільки тролейбус у Болоньї відновлено 1991 року, то й тролейбуси відносно нові – вже знайомі Autodromo. Також побачив одинарні, але вже тоді, коли весь транспорт раптом став прямувати у депо (якраз в районі 11:50). Як бачимо з другого знімка, тролейбуси у депо їхали в автобусному режимі, незважаючи на те, що робили це за тролейбусною трасою. Тож тема Болоньї залишилася нерозкритою ані в транспортному, ані в туристичному плані. Ну нічого, буде привід завітати сюди ще раз незабаром. А заодно до сусідньої Падови (чи Падуї?) з її екзотичним чи то трамваєм, чи то тролейбусом (не знаю, як це у нас правильно називається). Насамкінець одержав неприємний сюрприз від Треніталії. Хоча Євростар прибув своєчасно, але десь на півдорозі став уповільнюватися, а у місті Чезена просто зупинився і простояв більше години. Технічні проблеми... Я тим часом намагався знайти на квитку хоч якийсь телефон, щоб повідомити про своє запізнення хвилин так на десять, а раптом вони зможуть затримати корабель? Паралельно видивлявся, де здаються кімнати у сусідніх з Анконою селах (добре, що місцина курортна, і з цим проблем немає) і записував телефони. До Анкони я прибув за одну хвилину до відправлення корабля (тобто, потяг запізнився на 79 хвилин!), і хоча шансів було обмаль, вирішив „викинути” ще 10 євро на таксі. Я був майже впевнений, що корабель відправиться, адже компанія АНЕК інколи відправляє свої кораблі навіть раніше. Так і вийшло. Ми доїхали трошки більше ніж за дві хвилини, але і корабель відплив майже на 100 метрів. Мені запропонували безкоштовно обміняти квиток на завтрашній рейс, при цьому підтвердили, що якби я зателефонував, мені пішли б назустріч, і затримали корабель. Але оскільки через годину відпливав корабель іншої компанії, яка мені не так сильно подобається (там все зроблено тільки, щоб народ сидів у ресторанах і барах), вирішив трошки доплатити, і їхати зразу. Вже підпливаючи до Патри, витягнув квиток компанії АНЕК до здавання для повернення грошей, і побачив цілу купу телефонів компанії у різних містах прямо на тому самому конверті... Ніколи не вважав себе марновірним, але тут подумалося, що мабуть таки щось мало зі мною погане статися на тому кораблі, на який я не потрапив, раз було зроблено стільки спроб відвернути мою подорож ним. Але про це так чи інакше дізнатися вже неможливо. До речі, корабель, яким я плив, відправився на 12 хвилин пізніше. Оскільки й прибуття до Патри було на півтори години пізніше, на планований потяг до Афін я вже не потрапив. Але це мало свій позитив. Я дізнався, що набагато зручніше і швидше їхати автобусом. Згадавши, що я у цю поїздку зовсім не купався у морі, зробив ще й півторагодинну зупинку (адже для мене не мало значення, чи приїжджати до Афін о 20-00 чи о 22-00), паралельно сфотографувавши потяг ОСЕ. За кілька років такий знімок може стати історією, адже видно, що готуються до прокладання другої колії та перешивання існуючої на стандартну ширину. Рухомий склад теж може змінитися. Греція здивувала величезними чергами за бензином, а у день мого відправлення страйкували таксисти. Досить незвично було бачити центр міста без всюдисущих жовтеньких машин. Тарифів на таксі я не знаю, але, судячи з усього, задоволення це вельми недороге. Для довідки: переважна більшість пасажирів автобуса, у тому числі студентів, що прибув з Патри до Афіни, попрямувала до таксі. Але я знаю, що є автобус № 051, який довезе мене прямо до мого кінцевого пункту, тому обрав цей більш звичний для себе спосіб. Про Афіни на цей раз не писатиму (а писати можу багато, оскільки бував і буваю тут регулярно, але про особливості місцевого транспорту колись іншим разом), оскільки два дні пролетіли у численних зустрічах. Також я після майже 12-річної перерви відвідав ще раз археологічний музей, який у кращих традиціях минулого в неділю знову мав безкоштовний вхід. | ||
| лихвар | Re: Італія-2008 [62] | [Ответить] |
| > http://www.urbantransport.kiev.ua/dir/it/bolognatrol-1.jpg
болонський аутодромо розфарбовкою чомусь дуже нагудує оранжеві юмзи.. :) таке враження, що тролі не надто наповнені.. на апенінах так завжди, чи в час-пік краще? цікаво було почитати, дякую. | ||
| Kostas | Re: Італія-2008 [63] | [Ответить] |
| > >
> http://www.urbantransport.kiev.ua/dir/it/bolognatrol-1.jpg > болонський аутодромо розфарбовкою чомусь дуже нагудує > оранжеві юмзи.. :) Доволі нестандартний погляд на Autodromo :-) > таке враження, що тролі не надто наповнені.. на апенінах > так завжди, чи в час-пік краще? У малих та відносно малих містах завжди. Але якщо хтось вибиваєтья з графіка, то буває і велике наповнення. А от у Римі транспорт досить переповнений, особливо метро. І не лише у "пік", а й серед дня. Зрозуміло, що чималий трафік генерується туристами, для яких поняття "піку" не існує. | ||
[ Список тем | Создать тему ]
