[ Список тем | Создать тему ]
[ 0‒19 | 20‒39 | 23‒42 ] [ Все сообщения ]
| Дарницький | БЪЛГАРСКИ | [Ответить] |
| Мова йде про роль Києво-Могилянської академії та староболгарської мови у формуванні сучасної літературної російської мови.
Чекаю на відповідь :-) | ||
| Maxy | Re: БЪЛГАРСКИ | [Ответить] |
| Це що - реферат буде?
| ||
| Maxy | Re: БЪЛГАРСКИ | [Ответить] |
| А про староболгарську мову все доволі просто.
Інша назва цієї мови - старослов'янська. Дехто може думає (орієнтуючись на назву) що "старослов'янська" - предок всіх слов'янських мов, насправді це звісно ж не так. Старослов'янська є вираженою південно-слов'янською мовою і може вважатись прямим предком лише для болгарської та македонської мов. А гіпотетична спільна мова-предок для всіх слов'янських мов називається "праслов'янська" і взагалі про неї не йдеться. І так вже сталось (ну вірніше постарались двоє братів з Салонік, ви їх знаєте мабуть, один Кирило, а другий - Мефодій) що саме старослов'янська (староболгарська) виявилось першою зі слов'янських мов, на яку було перекладено церковну літературу, і це в кінцевому випадку призвело до того, що вона стала "книжною" мовою для всіх слов'ян (та і не тільки, он румунам-молдаванам її так-само підсунули як книжну) що приймали православ'я (слід зауважити що деякі з тих слов'янських народів що зараз є католиками - є перехрещеними, а спочатку вони встигли якийсь час побувати православними, власне зовсім ніколи і жодною мірою не бували православними зі слов'ян лише поляки, всіх інших це так чи інакше зачепило). Взагалі така ситуація для того часу - це було цілком закономірне явище, бо латина аналогічно ставала "книжною" мовою для всіх народів, що приймаючи християнство охрещувались католиками. Така ситуація звісно ж призводила до невідповідності усної і писемної мов. В цьому не слід вбачати якоїсь трагедії, зрештою мови більшості християнських народів через це пройшли так чи інакше, при чому деякі - навіть двічі, або навіть більше разів. І тут ми підходимо до найцікавішого - яким чином від цієї суперечності позбавлятись. Бо у будь-якому разі від цього тим чи іншим способом позбавлялись усі. Очевидно в такій ситуації є 2 шляхи - або наближувати усну мову до письмової, або навпаки. Перший шлях очевидно більш простий, так вчинило більшість з народів що мали подібну проблему, однак він зокрема означає що своїми ж руками доводиться перекреслювати, іноді навіть викидати на смітник частину власної ж літературної спадщини, таврувати колишню свою ж писемну мову, частково відмовлятись від неї. Другий шлях неуніверсальний і в чистому вигляді може взагалі не давати бажаних результатів, власне навіть часткове його застосування можна вважати великою вдачею, однак названих недоліків позбавлений. Хоча звісно він має і свої, власні недоліки - його застосування призводить до того що кінцевий результат виявляється відірваним від усної мови, тобто мови прямих предків, ще тих що були може і неписьменними. Слід зауважити що у процесі розвиту багатьох мов, ще на стадії використання чужої мови як писемної, вона певним чином спотворювалась, особливо у вимові (навіть зараз якщо посидіти, скажімо десь на біологічній чи медичній конференції (щоб багато латинською мовою у робочому порядку доповідачи були змушені користуватись) де є доповідачі з різних країн, то можна почути, що однакові латинські слова вони вимовляють по різному, ніби адаптуючи латинську мову до власної). Цей феномен звуть "ізводом", це так би мовити "рімейки" чужої мови пристосовані до свого артикуляційного апарату (насправді поняття "Ізводу" більш широке, однак у для нас це не важливо). Так от старослов'янська мова звісно давно пішла у минуле, однак зберігались її ізводи, що лишались живими хоча б тому, що треба було якось літургії служити. Ізводи старослов'янської існували майже для всіх мов (вірніше не обов'язково), що одержали у комплексі назву церковнослов'янської мови. Пізніше так сталось, що більшість церковнослов'янських ізводів занепало (це ставалось як правило через те що відповідний народ переставав користуватись старослов'янською (вірніше це вже церковнослов'янська була) у літургіях, наприклад через те, що відповідний народ перейшов у іншу віру, або ж почав користуватись у богослужіннях сучасною мовою). У цей час російський ізвод занепаду не зазнавав, і зрештою так сталось що навіть там де животіли якісь залишки сербохорватського, болгарсько-македонського і румунського ізводів - перейшли на російський ізвод, бо свої власні майже забули. Таким чином тепер, коли кажуть про сучасну церковнослов'янську мову - то мають на увазі лише її російський ізвод. Так от, найважливіша різниця у розвитку російської мови полягає у тому, що вона змогла в своєму розвитку значною мірою використовувати 2-й шлях. Так, деякі з реформ петровських часів були елементами 1-го шляху (можливо якби не вони - то нічого б і не вийшло, у чистому вигляді 2-й шлях може взагалі ймовірно у тупик веде), однак все ж по 2-му шляху суперечності вирішувались принаймні помітно частіше ніж у інших мов. Результат звісно такої взаємодії очевидний вийшла східнослов'янська мова, що є значною мірою взаємозрозумілою з південнослов'янськими (у загальному випадку це аномалія, бо східно- і південнослов'янські мови є найбільш далекими родичами). Щоправда лише цим обмежуватись пояснюючи аномальну близькість російської і болгарської мов не варто, бо потім була ще 2-га хвиля російсько-болгарського словообміну, десь у післясуворовські часи і до староболгарської мови вона вже стосунку не має. Тепер про Могилянку. Основна цінність Могилянки була у тому, що в ній до її розпуску якось існував з ізводів церковнослов'янської, який зараз деколи почали називати "українським", у радянські часи його звали більш скромно "київським". І так сталось, що десь у петровські часи з нього були запозичення на тогочасну російську мову (що у той час ще була досить далекою від народної), ну мода тоді така була. Не слід це вважати "впливом української мови на російську", бо запозиченнями були ті форми, що відповідали тогочасній російській народній мові (тобто грубо кажучи, коли московському книжнику сподобалось як якесь слово, яке було і в російській народній мові, котре могилянські книжники зуміли адаптувати до книжної мови, так би мовити "церковнослов'янізувати"). У той час ті особливості "київського" ізводу, що єднають його з сучасною українською мовою (наприклад найвиразніша риса - ікавкість) не запозичувались. І вважають, що зокрема цей вплив сприяв тому, що вельми непростий шлях розвитку російської мови шляхом адаптації книжної мови до усної виявився таки успішним, зрештою якісь елементи від від усної мови, що були відкинуті при виборі компромісу між книжною і усною, все ж опинились у кінцевому результаті, нехай навіть через запозичення. | ||
| Maxy | Re: БЪЛГАРСКИ | [Ответить] |
| зазначу, що все що я написав вище - я мало того що моєю інтерпритацією, але й одночасно надзвичайного грубим наближенням, придатним лише для того щоб зорієнтуватись, взнати "з чим його їдять" і не більше.
У будь якому разі якщо Вам потрібно доповідь чи реферат на цю тему - я раджу Вам почитати літературу і писати лише опираючись на те що ви прочитали у літературі чи висновків, що Ви самі зробили на основі прочитаного, а не переказувати мою ІМХУ. | ||
| Зигфрид | Re: БЪЛГАРСКИ | [Ответить] |
| Maxy, мій низький поклін... Геніально! | ||
| Ночной_Дозор | Re: БЪЛГАРСКИ | [Ответить] |
| Да, головастый здесь народ собирается. | ||
| Дарницький | Re: БЪЛГАРСКИ [1] | [Ответить] |
| > Це що - реферат буде?
Ні - я історію здав 1997-го року... :-) | ||
| Дарницький | Re: БЪЛГАРСКИ [1] | [Ответить] |
| Цю темку якинув, щоб народ на форумі посперечався, але бачу, що всі згодні з паном Maxy (я, звісно, в першу чергу:). Йому подяка за правдивий опис історії створення російської мови.
Таким чином, ніхто не сперечається, що російська мова створювалася штучно й директивно. Результат створення вийшов непоганий, але далекий від сільської російської мови ХІХ, скажімо, століття. | ||
| Дарницький | СИБИРСКИЙ ЯЗЫК | [Ответить] |
| Осьо спроба відтворити давню говірку росіян:
http://ru-sib.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D0%B6%D0%BE%D0%BA Казка про колобка :) | ||
| Дарницький | Re: СИБИРСКИЙ ЯЗЫК | [Ответить] |
| Чи не схожа тая мова на сучасну білоруську, наприклад? | ||
| Дарницький | УГРОФІНИ | [Ответить] |
| А ще можна згадати про вплив угро-фінських мов на російську. | ||
| Дарницький | Re: СИБИРСКИЙ ЯЗЫК | [Ответить] |
| http://ru-sib.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%87%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D1%81%D0%B8%D0%B1%D0%B8%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%...
Учельник сибирсково говора гля россейских :-) | ||
| Дарницький | Re: СИБИРСКИЙ ЯЗЫК | [Ответить] |
| "Снеговуха (байка)"
Были-те дедунько и бабонька безсарынны. Вот прийдала зима. Чужа сарынь бабу из снегу катат. Дедунько лекочет бабоньке-той: Пайдам-ка, скатам себе тожа тосьову бабу. А баба и лекочет: Ну пайдам. Ли бабу-ту ли сарыньку скатам. Пайдали и давай сарыньку катать. Скатали и сробили сарыньке-той вилки и ручки, башку, вухи, рот - всьо чо нать сробили. И как слепили всю сарынь-ту, шкура сарыньки стала поволакиватьса, стала вона башконькой кручеть. Дедунько и бабонька-те умиляютса: Евона бут у нас сарынька, ужо ить шевелитса. Через некоторо времьо стала сарынька-та девкой. Уже хаживала вона и баивала, и дал ей дедунько-от звання: Снеговуха. Жывьот она, вымахиват не по часам, а по духовинам. За петнацать денев ставшы полдевки. И ворова така. Кличет дедуньку дедунькой, а бабоньку бабонькой. Вона им глянетса. И бела вона, как тось. И волосы, и личнось белы, как пар. Суседни девки со Снеговухой позналися, и бегают с ней гулевать, и вона с ними бегат. Вопосля Пасхи, как сонечко высочее был пайдал, тепло изделалося, и Снеговуха-та на сонечке стала подтаевать, стала в студьонки потаиватьса. Дожыла вона до Ивана Купалы. Наплели девки-те венки, наклали вогнишше у берьозы, и докучат Снеговуху у дедуньки и бабоньки кабы жахать через ут. Те йо пушшали. Девоньки-те оболокли йо в венок-то и поташшыли. Зачали изли берьозы-той жахать через ут и певать. - Ну, Снеговуха, жахай-от за нами! Была розшуровалася Снеговуха-та за ними, однако как забежала на вут - токо йо и зырили! Там-от вона и розтопившысь. Прийдали девки-те к дедуньке и бабоньке и лекочут, чо Бог во знат, докудова делася Снеговуха-та. Дедунько и бабонька лекочут: Вона жа из тосю вымахала, так как на вогонь заскочила, так и розтопилася. Еси бы вы, девки-те, не докучали йо у нас, то пожывьот бы, а через вас вона розтопилася. Мы бы умилимса, а таперича через вас йо нету. Так-от дедунько и бабонька-те, как были гольны, так и куличнулися. | ||
| Maxy | Re: СИБИРСКИЙ ЯЗЫК | [Ответить] |
| >Таким чином, ніхто не сперечається, що російська мова
>створювалася штучно й директивно. Ви не повірите - але всі більш-менш розповсюджені сучасні літературні мови (і українська тут не виняток) створювались саме таким чином. Інша справа що джерелами створення і директив не завжди були держава і/або церква (чи люди що стояли у них на службі). Це однак зовсім не дає підстав вирішувати, що один з цих способів кращий за інший. >Результат створення вийшов ... далекий від >сільської російської мови ХІХ, скажімо, століття Якщо ви клавішею не помилились і дійсно мали на увазі 19 століття - то це не так. Можна припускати що на кілька століть раніше різниця між усною і писемною мовою ще великою була, а далі там мусло йти зустрічне зближення. Було б невиправдано сміливо припустити що іншим шляхом можна було досягти успішного результату. Тому вже у 19 столітті мова не повинна була так сильно відрізнятись від сучасної. Звісно, могли бути якісь маргінальні говірки, що не брали участь у цьому процесі зближення вони могли дуже сильно відрізнятись від літературної мови, але значить від інших говірок (котрі брали участь у зближенні), зрештою другі витіснили перших. >Чи не схожа тая мова на сучасну білоруську, наприклад? ні, не схожа. >Осьо спроба відтворити давню говірку росіян: Це НЕ схоже на реконструкцію.Припускаю, що наведені тексти одержано можливо навіть на основі реальних говірок, але в етимології не колупались, орієнтувались лише на зовнішні ознаки і схоже йшли спрощеним застосуванням приблизно таких підходів, з допомогою яких формували новонорвезьку мову. | ||
| Дарницький | Re: СИБИРСКИЙ ЯЗЫК | [Ответить] |
| "Це НЕ схоже на реконструкцію." --- Вам видніше... :-) Я не філолог. Але мені розповідали люди, що їхні знайомі з російського села (десь під Воронежем) розмовляли подібно до [12], принаймні певні елементи
"сибирский язык", напевно, дійсно є сумішшю діалектів, але вони все ж дають певне уявлення про сільську мову. | ||
| Дарницький | Re: СИБИРСКИЙ ЯЗЫК | [Ответить] |
| Перепрошую... :-) ОСЬ:
-------- "Це НЕ схоже на реконструкцію." --- Вам видніше... :-) Я не філолог. Але мені розповідали люди, що їхні знайомі з російського села (десь під Воронежем) розмовляли подібно до [12], принаймні певні елементи були присутні. "Сибирский язык", напевно, дійсно є сумішшю діалектів, але вони все ж дають певне уявлення про сільську мову. | ||
| Зигфрид | Re: СИБИРСКИЙ ЯЗЫК | [Ответить] |
| не забувайте, що 100 років тому мову сільського населенняя 2/3 нинішньої воронізької області етнографи відносили до української. Це Слобожанщина, така ж, як і Охтирка, і Куп'янськ | ||
| ant132 | Re: СИБИРСКИЙ ЯЗЫК | [Ответить] |
| підтвердужую)) в мене з купянська предки і там вони говорили на українській. | ||
| ant132 | Re: СИБИРСКИЙ ЯЗЫК | [Ответить] |
| ще згадалось те, за що я не люблю рос.правопис - багато невідповідностей між вимовою та написанням: "о"/"а", **ого, ... | ||
| Стефан | Re: СИБИРСКИЙ ЯЗЫК [18] | [Ответить] |
| > ще згадалось те, за що я не люблю рос.правопис - багато
> невідповідностей між вимовою та написанням: "о"/"а", **ого, ... С ужасом представляю себе Ваше отношение к английскому правописанию... | ||
[ Список тем | Создать тему ]