[ Список тем | Создать тему ]
[ 0‒19 | 20‒34 | 35‒54 | 55‒74 ] [ Все сообщения ]
| no_rem | Re: "Из каждых трёх четверо - враги!" (с) [50] | [Ответить] |
| Все аргументы были еще в посте 42 :-) | ||
| Misha | Re: "Из каждых трёх четверо - враги!" (с) [50] | [Ответить] |
| Тогда добавлю, что слово "скорее" имхо не несёт никакого смыслового оттенка подобного "по моему мнению". | ||
| Стефан | И опять тогда и сейчас | [Ответить] |
| > Тогда это можно было списать на эйфорию, одурманивание,
> растерянность - на что угодно. Спустя же 14 лет уже можно > говорить о более взвешенном отношении, которое > пожтверждает, что ошибки не было Вставлю 5 копеек, которые вес имеют соответствующий, но, ИМХО, представляют собой один, ИМХО, возможный ход мыслей, ИМХО :-) Утверждаю, что "тогда" очень немалое количество народа повелось вот на это (и подобное): http://tram.mashke.org/files/mash/GromadyanyUkrainy.jpg (Аргументом в пользу этого считаю, в частности, то, сколько народа сейчас поверило в то, что щас придёт Юля, завтра мы будем в Европе, а послезавтра, ну вы поняли.) <скромность mode="off">Лично мне цена этой наглядной агитации была хорошо понятна и тогда, когда последняя осуществлялась, а потому <скромность mode="on">если бы я голосовал на референдуме 1 декабря 1991 года, то... но я на нем не голосовал. С другой стороны, сейчас... говорить можно долго и нудно, но здесь вес моих пяти копеек по очевидным причинам будет еще меньше, так что кратко. Основная претензия одна, хотя и весьма широкая: то, что получившие свободу действий т.н. "национально сознательные" товарищи упорно (и, думается, вполне сознательно) смешивают понятия "так надо" и "мы так хотим". Однако на другой чаше — подвижки в безусловно правильном (ИМХО :-) направлении, в отличие от вечно ищущей свой путь правопреемницы СССР. Так что "жалею ли" — что-нибудь 60:40 в пользу "нет". | ||
| Сергей Федосов | Да посол ты! :-)) | [Ответить] |
| Надо полагать, отставка Тимошенко означает, что её снова могут арестовать на российскй земле?
Или братья славяне утрут москалям носы, отправив её в Москву послом? Вот смеху-то будет :-)) | ||
| Misha | Re: Да посол ты! :-)) [58] | [Ответить] |
| > Или братья славяне утрут москалям носы, отправив её в
> Москву послом? Вот смеху-то будет :-)) Принимающая страна должна согласитсья с назначением посла. | ||
| Сергей Федосов | Re: Да посол ты! :-)) [58] | [Ответить] |
| Предлагаю назначить послом Украины в России Тимошенко, а послом России на Украине - Жириновского :-))) | ||
| no_rem | Re: Да посол ты! :-)) [58] | [Ответить] |
| Тимошенко не аналог Жириновского. Тогда уже лучше Тягныбока | ||
| Vyacheslav | Гы-гы. | [Ответить] |
| Дать Березовскому украинское гражданство и отправить его послом в Россию :-))) | ||
| Ночной_Дозор | Re: Гы-гы. | [Ответить] |
| Разве она согласится? Одной ногой считай - президент-премьер. | ||
| Сергей Федосов | Нога Тимошенко | [Ответить] |
| Что-то я не понял, она на танке в президентское кресло въедет, её народ любит и выберет или наоборот, ненавидит?
Вообще мне всё это забавно читать, ибо я прекрасно помню прошлогодние дебаты на этом форуме о Ю и Я :-) И помню, что ещё тогда говорил, пройдёт время, и майданников ждёт неизбежное разочарование. В России, кстати, всё это уже было, да и не только в России - везде и всегда. Увлекательная всё же это наука - история. | ||
| Misha | Re: Нога Тимошенко | [Ответить] |
| Так никто не верил.
Сейчас у неё рейтинги зашкаливают, но это скорее всего скоро пройдёт. | ||
| Сергей Федосов | "...эта прошмандовка...." | [Ответить] |
| > Так никто не верил. Сейчас у неё рейтинги зашкаливают, но
> это скорее всего скоро пройдёт.? Интересно, а где зашкаливают? В Киеве? По слухам из Одессы, там её ненавидят, насчёт других городов не знаю. | ||
| Misha | Re: "...эта прошмандовка...." | [Ответить] |
| Ну такое интуитивное ощущение у меня. | ||
| no_rem | Re: Нога Тимошенко [65] | [Ответить] |
| > Так никто не верил. Сейчас у неё рейтинги зашкаливают, но
> это скорее всего скоро пройдёт.? :-) *имхо*, Миша, *имхо*! | ||
| Misha | Re: Нога Тимошенко [65] | [Ответить] |
| См. №67 | ||
| Misha | Re: Нога Тимошенко [65] | [Ответить] |
| "Факты", 15 сентября.
КИЕВСКАЯ МИЛИЦИЯ ОТРИЦАЕТ, ЧТО ПРИМЕНЯЛА СИЛУ ПРИ ЛИКВИДАЦИИ ПАЛАТОЧНОГО ГОРОДКА У СТЕН ПРИЕМНОЙ ПРЕЗИДЕНТА УКРАИНЫ Александр ЛЕЩЕНКО "ФАКТЫ" Во вторник вечером к зданию общественной приемной Президента Украины, расположенной на улице Шелковичной в центре столицы, подъехал трактор. Следом за ним появилось около 20 сотрудников милиции, которые, как сообщает "Коммерсант Украина", вытряхнули из палаток их обитателей, при этом пытавшихся сопротивляться избили резиновыми дубинками. Палатки погрузили в прицеп трактора. Пикетчики утверждают, что вместе с палатками милиционеры увезли почти все их вещи. Пикетчики, пришедшие решить свои разнообразные проблемы, сообщили, что накануне инцидента к ним подходил Виктор Ющенко. Во время общения он пообещал, что палатки никто трогать не будет, а также пообещал распорядиться, чтобы вопросы пикетчиков были рассмотрены в кратчайшие сроки. Теперь жители палаточного городка собираются протестовать прямо на ступенях парадного входа в приемную Президента. В Печерском РОВД корреспонденту "Коммерсанта" сообщили, что палатки были снесены по решению суда, а на все остальные вопросы отвечать отказались. Ситуацию прокомментировал "ФАКТАМ" заместитель начальника Центра общественных связей столичной милиции Александр Радкевич. По его словам, во вторник около 20.00, согласно постановлению Печерского районного суда, судебные исполнители убрали четыре палатки от стен приемной Президента. Правоохранители были задействованы лишь для обеспечения порядка. Никаких столкновений не было. Информация о том, что в полночь два человека получили повреждения после якобы столкновения с правоохранителями, не соответствует действительности, что подтверждено показаниями свидетелей, заявил А. Радкевич. --- В сухом остатке, даже есл верить милиции, имеем просто разгон палаточного городка. | ||
| Ночной_Дозор | Re: Нога Тимошенко [65] | [Ответить] |
| Давно пора. Осточертели они там. | ||
| no_rem | Слезы, сопли и все остальное... | [Ответить] |
| http://www.pravda.com.ua/news/2005/9/21/33686.htm
Колишній прем’єр Юлія Тимошенко пропонує президенту Віктору Ющенку знову об'єднати зусилля і формувати новий коаліційний уряд. "Я ... готова відкласти в сторону всі образи, все, що, можливо, виникло напруженого в стосунках між мною і Віктором Андрійовичем", - сказала Тимошенко. "Я хочу зараз сказати президенту країни, що у важкий час, коли йде настільки глибока політична криза, хочу подати йому руку. Я хочу знову підставити своє плече", - зазначила вона. http://www.pravda.com.ua/news/2005/9/21/33698.htm Президент Віктор Ющенко пропонує всім політичним силам, в тому числі і БЮТ, взяти участь у формуванні уряду. "Позавчора я передзвонив Юлії Володимирівні і запропонував заховати сокиру війни", - сказав президент. | ||
| ivdenis | Re: Слезы, сопли и все остальное... | [Ответить] |
| http://www.pravda.com.ua/news/2005/9/21/33697.htm
Постпомаранчева депресія Вікторія Сюмар, ІМІ, для УП, 21.09.2005, 14:58 Багатьом з нас зараз емоційно і психологічно важко. Дуже важко. Важко дивитися на те, що відбувається з владою, ідеалами, принципами, конкретними політиками, із цілою країною та її перспективами. Всі ми знали, що після колосального емоційного піднесення, яким стала для нас помаранчева революція, неминуче буде спад. Однак, такої постпомаранчевої депресії навряд чи очікували. Написати цю статтю спонукала інша публікація в "УП" – "Передчуття державного перевороту" Олександра Морозова. Можливо тому, що автор аж надто детально висвітлив позицію однієї сторони, без жодної спроби бути об'єктивним. Але також і через те, що така позиція і такі настрої пропрезидентського табору зовсім не надихають, і не залишають шансу на будь-який оптимізм. Замість того, аби спробувати розібратися в ситуації і зрозуміти, чому країна опинилася в кризі, політики впевнено продовжують шукати "цапа-відбувайла" і, головне - ворога. Не задумуючись над тим, чим закінчиться для країни вся ця велика війна. Пошуки ворога виявилися значно захопливішим заняттям, аніж усвідомлення реальності та пошуки виходу із ситуації, що зайвий раз доводить політичну незрілість українського політикуму. У своїй статті Морозов чітко ідентифікував ворога. Тимошенко він звинувачує у всіх проблемах, мовляв, вона винна в економічній кризі: падінні ВВП, складній ситуації на ринку енергоносіїв та продовольства, різкому погіршенні інвестиційного клімату, провалі вступу в СОТ, тощо. Виправдовувати Тимошенко в цій ситуації абсолютно недоречно, її економічна політика та захоплення "ручними адміністративними важелями", вочевидь, виявилися проблемою для країни. Проте, є кілька моментів, про які команда президента вперто не хоче говорити, однак без визнання яких в країни немає шансу хоча б на тимчасове перемир'я – провина Тимошенко лише часткова. Не потрібно бути великим економістом, аби зрозуміти – бюджет проїдання не може бути бюджетом розвитку. Заклавши у бюджет збільшення у "рази" соціальних виплат, а також зростання пенсій та зарплат, ви, панове, сподівалися на зростання ВВП? Це зростання соціальних виплат - не примха Тимошенко, це – програма президента Ющенка. Більше того, за два тижні до відставки на Майдані президент назвав це великим успіхом нової влади та похвалив уряд. Важливий і інший момент: цей бюджет схвалював парламент, і голосувала серед інших за нього і фракція НСНУ, до якої тоді входив пан Морозов. У всьому демократичному світі за економічну та бюджетну політику відповідають і ті, хто схвалював бюджет, тобто конкретні фракції і конкретні депутати. Перед схваленням бюджету всі чудово розуміли, що економічний підйом сповільниться, а ціни виростуть, оскільки кількість грошової маси на руках різко зросте. Однак тоді політики на це були готові з огляду на політичну доцільність, тобто на вибори. Фактично, економічне зростання свідомо поклали на жертовний камінь майбутньої перемоги над біло-блакитними і перспективою абсолютної влади. Тепер, замість того, аби визнати помилковість такої політики, шукають винного. Зрештою, економічним успіхам ніяк не сприяв рекордний ріст цін на нафту у світі, постійні енергетичні "підніжки" Росії надто самостійному українському уряду та не надто сприятлива кон"юктура на зовнішньому ринку. Це речі, які теж треба визнати. Щодо реприватизації. Безперечно, це чи не найбільше посприяло падінню "акцій" помаранчевих вождів на Заході. Там не можна називатися лібералом і прихильником ринкової економіки, не сповідуючи ринкових цінностей, серед яких приватна власність займає одне із перших місць. Більше того, там неприйнятно казати про покращення інвестиційного клімату, при цьому займаючись цілком конкретними схемами переділу власності, на повну використовуючи суди. У цій сфері політика Тимошенко зазнавала нищівної критики від більшості західних, та й українських експертів. Втім, варто нагадати, що реприватизація - це також частина програми президента, який перший пообіцяв повернути "Криворіжсталь" народу ще задовго до виборів. Якщо Тимошенко аж надто "захопилася" цим заняттям, в президента вистачало повноважень змінити ситуацію. Це треба було зробити ще тоді, коли захід був шокований різницею цифр від різних посадовців, що мали визначити обсяги реприватизації. І щось не пригадується, аби з цього питання скликали Раду Нацбезпеки та оборони. Зрештою, як уряд, так і команда президента так захопилися цим заняттям, що про фіксований список зі зрозумілими мотиваціями забули взагалі. В результаті, ми побачили "маскі-шоу" по всій країні, коли приватні підприємства захоплювали спецпідрозділи міліції на вельми сумнівних підставах. Ми забуваємо і про те, що інвестиційний клімат формується не лише з огляду на реприватизацію. Одним із головних його складових є рівень корупції в країні та наявність незалежного суду, як механізму, що може гарантувати власнику його права. Поміж тим, влада виявилася абсолютно нездатною вирішити проблеми корупції, і зробила чимало спроб поставити суди під контроль РНБО. І уряд тут теж далеко не головний винуватець. Однак все це - лише очевидні елементи, що є складовими ще більшої проблеми – відсутності ефективної програми та стратегії розвитку країни у жодного з перших осіб держави. Досить смішно читати фрази на кшталт "президент мислить стратегічно, і в нього є довгострокова доктрина розвитку країни". Вибачте, де вона? За дев'ять місяців нової влади ми весь час чули про "нечувані успіхи", декларації, але ні разу не бачили конкретної програми дій з виписаними там результатами та перспективами. Чи не парадокс: для того, аби взяти кредит на відкриття кіоску, вам доведеться виписати детальний інвестиційний проект та бізнес-план, коли і які результати планується досягти і за рахунок чого. Тоді як країна віддала величезний кредит довіри владі, яка виявилася нездатною розробити зрозумілу і реальну програму бодай в одній конкретній сфері. І це вже проблема президента Ющенка, який виявився неспроможним не лише запустити ефективний державний механізм, але навіть не зміг пояснити своєму народу, в який бік відтепер рухається країна. Президент обіцяв бути українським Рузвельтом, звертатися до людей з телезверненнями, де він пояснюватиме головні кроки влади, за короткий термін розробити програму виходу з кризи і залучити до цієї розробки визнаних експертів. Зрештою, в усіх телезвернення Ющенко лише звітував про здобутки і обходив тему власних проблем та невдач своєї команди; а всі створені громадські ради так і не дочекалися запрошень для того, аби викласти свої міркування. Замість цього Ющенко мирився з тим, що доступ до його президентського "тіла" монополізувала невеличка купка людей, і що "авторитети нації" та впливові західні політики в черзі до нього стоять місяцями. Тепер ще один момент - про "морального" політика Ющенка. Дуже часто у світовій історії найвидатнішими лідерами країн були люди, яких не називали моральними, але які виводили свої нації з криз і відкривали перед ними перспективи. Найперше, в політиці має бути логіка. З цим у політика-Ющенка проблеми. Бо коли після звинувачень у корупції свого найближчого оточення він послав у відставку уряд, та ще й нічого при цьому не пояснивши, він сам заклав міцні підвалини політичної кризи. Навряд чи це було логічне політичне рішення, і навряд чи складно було передбачити його наслідки. Останнє стосовно імпічменту, в який зроблені "немалі інвестиції". Безперечно, що це лише ускладнить політичну кризу в країні, але безперечно і те, що такий шлях не варто називати "спробою державного перевороту", адже це цілком демократичний механізм зміни влади. Уявити його в Україні, яка перед виборами та політреформою опинилася у ситуації "безвладдя", цілком реально. Для цього у будь-якій країні варто довести, що президент знав про корупційні дії свого оточення, а часом і сприяв їм, як на це досить прозоро натякав екс-глава СБУ. В результаті, скільки б планів з дестабілізації ситуації в країні не розробляла Тимошенко, частково винним у їх реалізації все одно буде президент, як людина з найбільшими повноваженнями, що виявилася неспроможною адекватно протистояти політичним викликам. Ще місяць тому Ющенко мав дуже серйозну владу, необмежену політичним контролем у вигляді опозиції, громадським контролем у вигляді потужного "третього сектору", і був президентом з фантастичним рівнем довіри свого народу. Нині, після кількох власних кроків, Ющенко не має уряду, не контролює парламент і навіть частину свого секретаріату, натомість має потужну опозицію і розчарування своїх прихильників. Більше того, він і його команда в очікуванні війни. Всі заклики утриматися від неї паралельно із заявами про розграбовані 8 мільярдів та про державний переворот "від Тимошенко" - це не що інше, як розпалювання цієї війни. За цією ж схемою діє і Тимошенко зі своєю командою. В заручниках же опинилася країна. Передбачити результат цієї війни нескладно. Ним стане різке падіння рейтингу обох помаранчевих лідерів, влади загалом та зневіра людей. Виграють, безперечно, біло-блакитні, Литвин, що акумулював у свій блок більшість одіозних людей з оточення Кучми, та ліві, які наразі залишаються осторонь "бійки сторіччя". В результаті ми матимемо такий же парламент і таку ж недолугу владу, та ще й з розбалансованими політреформою повноваженнями. Для появи якісно нової сили ґрунту наразі немає. Відтак, головною ознакою цих виборів стане без альтернативність, з кількох "бід" люди будуть змушені обирати найменшу. Або ж не будуть обирати взагалі, проігнорувавши вибори. Це - безальтернативність на роки наперед. І це є тією реальністю, про яку політики також воліють мовчати, але яку починають усвідомлювати люди. ...Рік тому ми знали, що буде важко і що все майже безнадійно. Однак, в нас були переваги, цінувати які ми вчимося лише зараз. Тоді ми знали з ким боротися, і за кого. Зараз цього знання не має, як і іншої альтернативи владі. І подолати цю постпомаранчеву депресію в суспільній свідомості буде не менш складно, аніж економічну чи політичну кризу. | ||
| Ночной_Дозор | Re: Слезы, сопли и все остальное... | [Ответить] |
| Обычные последствия игнорированя краеугольной заповеди - Не сотвори себе кумира.
| ||
[ Список тем | Создать тему ]
