[ Список тем | Создать тему ]
[ 0‒19 | 20‒23 | 24‒43 | 44‒63 ] [ Все сообщения ]
| Семён | Re: История трамваев Винницы, сцепки [42] | [Ответить] |
| > В 1989 году сфоткал сцепки
> 138+142 и 145+141. Ааре, а в каком месяце это было, я в 1989 поездов не наблюдал летом... | ||
| Олег Винница | Re: История трамваев Винницы, сцепки [42] | [Ответить] |
| сегодня был в городе наблюдал Т4 на пассажирских маршрутах №№ 115 (5 маршрут), 143(2 маршрут), и еще один Т4 (не заметил номера) на 1 маршруте. | ||
| Ааре Оландер | Re: История трамваев Винницы, сцепки [42] | [Ответить] |
| Я там был 27 апреля.
А в июне 2002 г. вообще ни один Т4 не работал. В депо сказали - у нас летнее расписание, эти вагоны снова будут работать с сентября. | ||
| Олег Винница | Re: История трамваев Винницы, сцепки [42] | [Ответить] |
| щас поездов Т4 не ходит к сожалению - тогда они проходили несколько лет - было этих сцепок вроде три по наблюдениям а может четыре но не больше. | ||
| Олег Винница | Re: История трамваев Винницы, сцепки [42] | [Ответить] |
| напишите кто что знает еще | ||
| Alex Frol | Re: История винницкого и кировоградского трамваев [0] | [Ответить] |
| > Я знаю что в виннице трамвай появился в 1913 а в
> кировограде в 1898 годах. В виннице он сначала ходил от > вокзала по проспекту щас коцюбинского далее через остров > далее выезжал на центральную улицу и до гимназии (2 школа > щас). Депо было районе нансена. Потом продлили линию до > нынешнего депо (трамваи обходили депо вокруг что бы > развернуться) и построили линию первого маршрута на > "мережу" и линию до химзавода. На вишенке линия появилась в > 80х годах. В кировограде тамвай ходил судя по старым фоткам > от вокзала до боьшой пермской (по дворцовой и > перспективной). Может еще были линии - не знаю. Возможно я > что то неточно написал - кто знает больше пожалуста > пишите......... Скажите, пожалуйста: а старинный винницкий трамвай шёл от вокзала прямо или делал такой же крюк как сейчас? И ещё: если возможно, подскажите, пожалуйста, точные адреса старого депо и ост. "Химкомбинат". P.S. Хоть я и коренной киевлянин - Винница мне очень нравится; бываю там несколько раз в году - даже просто так, без какой-либо определённой цели. | ||
| Олег Винница | Re: История винницкого и кировоградского трамваев [0] | [Ответить] |
| да ветка от вокзала в город шла прямо. и лишь в середине 70х она была убрана с пр.коцюбинского. Остановка химкомбинат находится следующей после жд вокзала на трамвае. Раньше она была конечной для трамваев 2 и3. Щас там остался только разворот. Старое трамвайное депо предположительно по разговорам находилось напротив музея коцюбинского через пр.коцюбинского (нансена ул) | ||
| Олег Винница | Re: История винницкого и кировоградского трамваев [0] | [Ответить] |
| эххехех(((( | ||
| Олег Винница | Re: История винницкого и кировоградского трамваев [0] | [Ответить] |
| в догонку винницким темам может кто то может еще что то написать на тему истории кировограда и винницы | ||
| Олег Винница | Re: История винницкого и кировоградского трамваев [0] | [Ответить] |
| хоть шо нибудь | ||
| САНЕК | Re: История винницкого и кировоградского трамваев [0] | [Ответить] |
| Какие трамвайные маршруты разворачивались на кольце возле 45го завода в Виннице? | ||
| Олег Винница | Re: История винницкого и кировоградского трамваев [0] | [Ответить] |
| я уже пару раз писал об этом | ||
| Олег Винница | Re: История винницкого и кировоградского трамваев [0] | [Ответить] |
| значит возле 45 завода были конечные маршрутов 3 7 8 9 | ||
| Игорь Кашлаков | Винница | [Ответить] |
| 12
> 14-16 17-30 62 67 68 79 80 что это Траилерс 47-49. Это были вагоны серии 900 из Киева. Я же писал! И фотки давал, даже про 11-47 и 12-28 рассказывал. | ||
| Олег Винница | Re: Винница | [Ответить] |
| где вы об этом рассказывали. а фотки где можно посмотреть | ||
| Андрій | Re: Кіровоград | [Ответить] |
| http://www.umoloda.kiev.ua/number/1056/219/37933/
Поки металобрухт їздить... У Кіровограді не буде нових тролейбусів. Депутати вирішили, що пільговикам вистачить і старих Зоя ЛЕБІДЬ Сто десять років тому, в 1897 році, в провінційному Єлисаветграді з’явився другий у Російській імперії трамвай (перший пустили в Києві на 5 років раніше). Сьогодні єдиний трамвай Кіровограда прикрашає міський сквер, а кіровоградці відвойовують право на нові тролейбуси. Єлисаветграду коштів на трамваї вистачило, Кіровограду — ні Трамвайний парк проіснував у місті до Другої світової війни. У 1941 році під час відступу радянських військ керівники міста наказали підірвати трамвайне господарство разом із електростанцією. Німці намагалися полагодити трамвай, але нічого так і не змогли зробити. Вже під час свого відступу розібрали колії і вивезли до Німеччини. Усі спроби відновити трамвайний рух в місті наштовхувались на фінінсову проблему — дуже вже дорого для радянської системи обходилася побудова трамвайних ліній. Тому в 1967 році в Кіровограді з’явилися тролейбуси: такий транспорт був значно дешевший в експлуатації. Трамвай — на пам’ятник, тролейбус — на металобрухт За сорок років кіровоградці звикли до пільгового транспорту — просторого і стабільного. Але з кожним роком тролейбусний парк зношується дедалі більше, а нові машини — з об’єктивних причин — не з’являються. Минулого року представники Кіровоградської міської влади відмовились від державної субвенції у розмірі 1,5 мільйона гривень на придбання нових тролейбусів для міста. Справа в тому, що держава вимагає рівного фінансування цієї програми з державного та місцевого бюджетів. Тобто за умови виділення з міського бюджету 1,5 мільйона гривень держава перерахувала б таку ж суму — і в місті з’явилося б три новеньких тролейбуси. «Більше того, львівський завод, де виготовляють тролейбуси, готовий за умови сплати трьох мільйонів гривень виділити шість тролейбусів, а другу частину суми отримувати протягом п’яти наступних років», — розповів кореспонденту «УМ» генеральний директор ТОВ «Єлисаветградська транспортна компанія» Геннадій Осєтров. Днями така ж можливість отримати 1,5 мільйона гривень з державного бюджету з’явилася у Кіровограда знову. Питання виділення субвенції винесли на сесію міської ради. В цьому випадку тролейбуси стали б власністю територіальної громади і, відповідно, збільшили б вартість цілісного майнового комплексу «Тролейбусний парк». Зросла б і орендна плата — надходження до міського бюджету. Але, як не дивно, депутати Кіровоградської міськради одноголосно висловились проти такої ініціативи. Мабуть, на тролейбусах рідко їздять — деякі екземпляри машин уже можна і в музей або на металобрухт віддавати... Подейкують, що в цьому питанні депутати відстоюють і власні інтереси. Адже деякі з них є власниками транспортних компаній, які здійснюють пасажирські перевезення в місті. Тож Кіровоград залишився і без державної субвенції, і без нових тролейбусів на цей рік. Також невідомо, чи буде державою передбачено якісь кошти на ці потреби у наступному році. | ||
| Олег Винница | История | [Ответить] |
| Еще раз хочется поднять вопрос о истории снегоуборочного трамвая Винницы. Особенно загадочным остается надпись на борту ХТТУ (это Харьков?) | ||
| ANDREY | Re: История [60] | [Ответить] |
| > Еще раз хочется поднять вопрос о истории снегоуборочного
> трамвая Винницы. Особенно загадочным остается надпись на > борту ХТТУ (это Харьков?) Разве в Харькове не широкая колея?! | ||
| Олег Винница | Re: История [60] | [Ответить] |
| Но это факт на правом борту висит бирка "МКХ УССР, ХТТУ, ВАРЗ, Снегоочиститель СХ-2, №11"-если не харьков то что? Почему №11? | ||
| Vyacheslav | Re: История винницкого и кировоградского трамваев [7] | [Ответить] |
| http://www.narodnapravda.com.ua/local/4b7b1474b140c/
Загадки кіровоградського трамваю Анатолій Авдєєв | 16.02.2010 23:56 Загадок майже немає, але за правилами жанру більше сторіччя поспіль трамвайні справи у багатьох містах обростають легендами. Перше спростування таке, що наш рідний кіровоградський (до того єлисаветраградський, зінов'євський та кіровський) не був першим, ні в Російській імперії, ні в межах сучасної України. Загадки кіровоградського трамваю Загадок майже немає, але за правилами жанру більше сторіччя поспіль трамвайні справи у багатьох містах обростають легендами. Перше спростування таке, що наш рідний кіровоградський (до того єлисаветраградський, зінов'євський та кіровський) не був першим, ні в Російській імперії, ні в межах сучасної України. Першим в імперії був,за твердженням історичних джерел, київський, до речі раніше за львівський, а сусідній, наприклад, катеринославський трамвай почав бігати рейками майже на місяць раніше нашого того ж 1897 року. Байка за номером два, що наш трамвай знищили німці. Насправді це зробили комусь "дуже рідні" місцеві більшовики у серпні 1941 року, зірвавши депо, щоб німці не каталися на наших трамваях...А можливо, доповнивши вислів вождя, про зерно, паливо та інше. Про своїх "радянських людей", що залишалися у місті ніхто і не згадував. Перший проект побудови кінного трамвая у Єлисаветграді з'явився у 1887 році. Вдруге подібний проект надійшов до міської управи від московського купця П. А. Алексєєва в 1890 році. Втретє,вже у квітні 1895 року, інженер залізничних шляхів І. А. Ліхачов, виконавчий директор Бельгійського трамвайного товариства в Москві, подав прохання до міської управи про дозвіл прокласти вулицями Єлисаветграда лінії електричного трамвая. У травні того ж року управа дала згоду і підписала угоду з Ліхачовим на побудову та експлуатацію трамвая на 50 років. Зверніть увагу, що ця тяганина з трамвайними проектами, що тривали довгі вісім року відбувалася у місті саме в роки правління містом Олександром Пашутіним (факт беззаперечний). А нам локшину на вуха про його турботи про місто. Саме через нього місто насправді і втратило ту легендарну першість. Укладати трамвайні колії почали у квітні 1897 року. Лінія будувалася одноколійною з роз'їздами. На заводі в Кельні були замовлені перші 5 закритих і 3 відкритих вагони, електрообладнання було змонтоване німецькою фірмою АЕГ. Регулярний рух вагонів в місті електричного трамвая розпочався 13 липня 1897 року від вокзалу і належав Єлисаветградському електричному товариству, очолюваному київським мільйонером-комерсантом Левом Бродським, котрий виграв конкурс на кращий проект. Перший маршрут "Вокзал – пивоварний завод Зельцера" було прокладено менш ніж за півроку нинішніми вулицями Фрунзе, Леніна, Карла Маркса і Великою Пермською до пивзаводу Зельцера, офіційно електричний трамвай у місті було відкрито 26 липня 1897 року. Для цього міською думою спеціально відведено землю задля зведення трамвайного депо на Великій Пермській – за приміщенням окружного суду, а ще – електростанції в районі Озерної Балки. Вигляд старого трамвайного депо, що зберігся завдяки одній із ранніх листівок одеського видавництва Піковського, зафіксований збоку заводу Зельцера, тож подібний ракурс не лише дає нам змогу спостерігати депо разом із його ремонтними майстернями, а й частину міського пейзажу довкола нього. А це – і контури Грецької церкви, і славнозвісний будинок Заславського, й інші добре вгадувані споруди. Контактну електромережу з відповідним обладнанням та перші вагони (п'ять закритих та три відкритих) замовили у німецькому Кельні, а два причіпних – у тоді ще підавстрійській галицькій Коломиї. Перший маршрут від вокзалу пролягав повз лікарню Святої Анни, завод Ельворті, реальне та юнкерське училища, по Двірцевий та Великій Перспективній вулицях через міст, повз окружний суд по Великій Пермській до заваду Зельцера. Трамвайний рух до міського саду тривав лише за теплої пори року, тобто у період з 1 квітня по 1 жовтня. Свою роботу трамвайний маршрут розпочинав із 6-ї години ранку і, вона тривала до 23-ї вечора, а в період із 1 жовтня по 1 квітня – із 7-ї по 22-гу. Другий маршрут від вокзалу пролягав повз лікарню Святої Анни та завод Ельворті, звертаючи на Бульварну, Чигиринську, а далі – повз завод Шиловського – на Безпопівську (Гоголівську) -Успенську, завертав на Олександрівську, а потім і на Преображенську, де, проминаючи єврейську лікарню та ряди скотобоєнь, простував уздовж передмістя Кущівки до вулиці Кримської. Рух цього маршруту тривав від 6-ї години до 22-ї, а з 1 жовтня по 1 квітня – від 7-ї до 21-ї години. Всі зупинки позначалися дошками із відповідним написом, на кущівській же лінії вагони зупинялися за необхідності будь-де. У 1899 році збудовано лінію на Кущівці завдовжки 3,6 км, а у листопаді того ж року нею вже курсувало чотири вагони. Загальна довжина всіх ліній Єлисаветградського трамвая складала 9,7 км. У 1901 році в депо було 22 моторних і 3 причіпних вагони, які до цього часу вже перевезли 2045,8 тисячі пасажирів. Вартість квитка для проїзду за одним із маршрутів становила 5 копійок, а з міста до міськсаду або з пересадкою на іншу лінію – 8 копійок. Учнівський квиток коштував 3 копійки (з пересадкою – 6), а діти у віці до 5-ти років (за обов'язкового супроводу дорослих) перевозилися безкоштовно. Право на пільговий проїзд мали робітники промислових підприємств, а всі бажаючі отримували право на придбання здешевленого абонементу. В майстернях при вже згадуванім депо у холодну пору працювала чайна. Штати трамвайного управління складалися із головного інспектора, завідуючого агенцією, завідуючого рухом, бухгалтера та касира. Майже у тому ж вигляді трамвайні лінії з змінами проіснували до початку другої світової війни, оскільки, радпартійні органи, відступаючи перед окупацією, підірвали електростанцію. Хоча варто ще пригадати, що у період руйнівної громадянської – з 1918-го по 1922-й – рух трамваю лише тимчасово призупинявся. Свідки з старожилів розповідають, як цікаво користувалася трамвайною мережею славнозвісна анархістка Никифорова, більш відома, як отаманша Маруся. Коли вона ту з'являлася, періодично наїжджаючи до міста бронепоїздом, то наказувала переставляти свій паротяг на міську трамвайну колію, чим при його появі на вулицях міста неабияк лякала місцевих мешканців. Під час подій Української революції рух трамваїв припинився 8 січня 1918 року, а відновився лише 1 травня 1922 року. У цьому ж році на вулиці Гоголя зношені відрізків на головній лінії були замінені на нові. Станом на 1922 рік трамвайне депо налічувало 10 вагонів, які курсували двома маршрутами: "Вокзал – Пивзавод Зальцера" (N1) та "Центр – Кущівка" (N2). У 1929 році побудовано 3,5 км ліній з центру до Новомиколаївки. Цього ж року в Харкові було придбано 11 вагонів, що дозволило списати найстаріші німецькі вагони фірми "Гербрант". У 1940 році довжина трамвайних колій становила 16,2 км, у депо налічувалося 29 вагонів, діяла одна тягова підстанція та один трамвайний парк, існував також допоміжний трамвайний парк. Діяли чотири маршрути: "Вокзал – Пивзавод Зальцера", "Центр – Кущівка", "Вулиця Леніна – Новомиколаївка", "Пивзавод Зальцера – Міський сад". Три з них мали лише одну колію – діяло 8 роз'їздів. Поворотна петля знаходилася біля вокзалу. У 1940 році був складений проект розширення трамвайної мережі, який здійснити не встигли. У 1941 році при відступі радянських військ було підірвано трамвайну електростанцію, зруйновано господарство. Німці при відступі розібрали деякі колії та вивезли їх. Їх залишки можна було спостерігати серед бруківки ще наприкінці 50-х років. Після закінчення війни, кажуть, що були невдалі, через брак коштів, спроби відновити кіровоградський трамвай. В 1945 році уцілілі трамвайні вагони вирішили передати до Вінниці, але туди вони не потрапили через дорожнечу їх транспортування. Подальша їхня доля невідома. Зараз, коли йдеш вулицею Кримською і розповідаєш про рух нею трамвая, молоді кіровоградці з Кущівки здивовано дивляться, і так же не вірять, що саме тут брало початок сучасне місто майже на сто років до закладки фортеці, та що їх предки заснували тут одне з перших поселень. Від нього в історії залишилася січова назва куреня та назва станиці на Кубані – Кущівська, що є те ж незаперечним фактом, як і зниклий у місті трамвай. В різних джерелах є різнобої в даних про трамвайний рух у місті. Особливо ейфорічно описується першість після Києва та Кишинева. Губляться відомості про маріупольський, миколаївський та одеський трамвай, але в Херсонській губернії не виключено був першим. На лічені дні трамвай стартував раніше у Чернівцях та Катеринославі. А до електричного трамваю в Україні існували кінні, паровий в Києві, бензинові, вантажний в Житомирі та змішаний з залізницею коломийський трамвай. Через наслідки другої світової війни не лише кіровоградський, але і інші трамваї припиняли своє існування. Деякі трамваї в СРСР існували лише по два роки, а більшість припиняла свій рух через безгосподарність та економічні проблеми. У 1997 році в Кіровограді на вулиці Леніна (колишня Двірцева) біля нині умовної трамвайної лінії, на честь 100-річчя пуску кіровоградського трамваю йому був встановлений скромний пам'ятник на згадку. | ||
[ Список тем | Создать тему ]